+- БЕГЕМОТІВ НЕМА (https://begemotiv.net)
+-- Forum: СРАЧ (https://begemotiv.net/forumdisplay.php?fid=5)
+--- Forum: СРАЧ (https://begemotiv.net/forumdisplay.php?fid=6)
+--- Thread: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... (/showthread.php?tid=1815)
Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Робокоп - 29-05-2026 19:20
Ітогі подвідьом...
аналізуємо публікації в одному з ключових прокремлівських, пропутінських і пропагандистських видань "Россия в глобальной политике". Це - ультралояльне путінське середовище.
Що пишуть експерти?
Експерти пишуть страшне й крамольне.
"Надо признать: ни одна из целей СВО не достигнута, и не будет достигнута в обозримом будущем. Более того, все стало только хуже. Намного хуже. Любые шаги ведут к поражению России. И если сегодня мы говорим о ментальном поражении, то уже завтра будет идти речь о поражении на поле боя. А это - катастрофа с необратимыми последствиями".
Крім того, експерти скромно зазначають, що у Вірменії пизда, пизда в Азербайджані, і пизда в Африці. Пизда абсолютно скрізь...
"В данный момент надо думать о том, как нам сохранить лицо, и выйти из конфликта с минимальными потерями".
Пізно всрались.
Коли Росія проїбала русько-японську і вловила Цусіму, і мова йшла вже не тільки про Сахалін, а взагалі про всю східну частину Росії, включно з Сибіром, царь Микола II надіслав графу Вітте сікретну і дуже полєзну шифрограму: "Родной землі нє отдавать ні пяді"...
На що граф Вітте сказав: "Дурень, блядь!"
Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"...
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Бебіфокс. Кіборґ-Убивця. 007. - 29-05-2026 19:23
У Темрюцькому районі Краснодарського краю розташований 16-й центр ФСБ РФ, який займається радіоелектронною розвідкою.
Це такий жирний "жук" і вузол, що використовується для наведення ракет та шахедів по території України. Також перехоплює сигнали з іноземних супутників.
Вірніше сказати: був розташований, використовувався, перехоплював сигнали. Бо вже не розташований, не використовується і нічого не перехоплює.
Минулої ночі 16-й центр ФСБ РФ знищений Центром спеціальних операцій "Альфа" Служби безпеки України!
Окрім того, цієї ж ночі СБУ завдала результативного удару по стратегічній російській НПС "Ярославль-3" та газовому терміналу порту "Темрюк"...
Темрюк - чудова лаконічна назва для майбутнього каганату, що залишиться на місці Московщини...
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 00:11
Завтра день Києва!
Я в Київ попав в шостому класі, і я Київ сильно полюбив. Думаю: я, як виросту - буду жить в Києві! Костьми ляжу, ну житиму...
Ми - сільські люди, - як павуки, кліщі. Проб'ємся, виживемо!
В Києві жила моя троюрідна сестра, Свєта, на Дарниці. Я хотів на ній женицця із-за квартіри.
В Київ я попав того, що там вчилася моя сестра Любка. Любка поступила в інститут і жила на проспекті Науки в общежитії.
В Любки був хлопець: Віктор Хлус. Старожили помнять. Віктор Хлус був високий і красівий блондін. Грав у Динамо Київ.
Віктор Хлус водив мене в ресторан "Метро" на Хрещатику. В тому ресторані було шампанське й морожино. То був рай...
Потім Любка посварилася з Хлусом, бо вони не виграли кубок чемпіонів, і в Любки завівся Ібрагім.
Ібрагім був дагестанець і в нього не було ніг. Йому їх відірвало в Афганістані. Коли Ібрагім лягав спать, то відщібав свої протези і кидав під кровать.
Я міряв протези на себе, ну вони на мене не налазили...
Потім Любка Ібрагіма вигнала. Не знаю чого. Хороший був чоловік...
По ночам Любки не було вдома. Вона мені лишала пачку "Мальборо", два біляша і бутилку пива. Веди себе прилічно, - приказувала Любка... Мене це устраювало...
Любка закінчила Іркліївську школу з золотою медаллю. Я так підозрюю, що Любка якийсь час була валютна прастітутка. Я бачив в неї долари...
У Любки була подружка Люда Трофімцева. Трофа. В неї була акуратна жопа, коротка спідниця і довгі рівні ноги на 2 метри... Я в неї закоханий досі. З армії я писав їй листи про любов. Вона не відповіла. Зараз їй, мабуть, років сємдесят...
Любка потім поїхала в Москву, але зберегла адекватність і притомність. "Сестру народного депутата України заарештовано у Москві. Вона підпалила авто з буквою Z".
Люблю тебе, Сестро! Ти така ж сама йобнута, як і я...
Дід Андрій і дід Логвин пишаються нами з тамтихсвітів...
Сидів у Києві на Городецького, курив Мальборо... Прийшов чоловік і почав гладить мене по коліну. - Как тібя зовут, мальчік?
- Вітя, кажу..
- Ах, Вітя! Прелєсно!
А я тоді вобще на знав, що бувають підараси на світи!
- Пашлі ко мнє на квартіру, казав підар! Я тут живу, рядом...
Інтуїтивно я поняв, що щось воно нетойво... Ану, пішов нахуй, кажу, звідси! Я щас міліцію покличу!
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 00:13
Історія...
Прилетів в Перу, в Ліму. Транзитом на Амазонку.
Летіть довго й тяжко, як тоді здавалося. Київ-Париж - три з половиною години, дев'ять годин пересадка, Париж - Ліма: 11 годин. А я ще й не пив...
Долетів. Ще з аеропорту Ліми до набережної Мірафлорес - три години в тотальних пробках...
Джетлаг і трохи тупий...
Заходжу в номер. Номер був 516 (це важно!)
Я переплутав і пішов в 615.
Там - уборка номера. Кажуть, сорі сеньор! Нам треба ще хвилин сорок.
- Та, норм, кажу. Ок.
Роздягся догола, вдяг халат. Паспорт, гроші, кредитні карти, телефон - в сейф... Пішов у сауну.
Вертаюся я через дві години... В номер...
В 516... Бо так на карті написано...
В номері нічого немає...
І стою я в тому халаті... Ні грошей, ні телефона, ні кредиток, ні паспорта, нічого! Навіть трусів немає...
І додому - 13 тисяч кілометрів...
Потроху виходжу з обморока, кумекаю, як воно так сталося...
Йду на рецепцію. На першому поверсі на мене падає сокира з пожарного крана... Голову розбило до крові...
Заходжу з сокирою на рецепцію... В халаті... Весь в крові, як Джен Ніколсон...
Там якраз свайба була... Побачили мене, кажуть: АААААА!
І побігли надвір...
Кажу: я з 516, мені треба в 615!
Вона каже: нашо?
- Я там раніше жив
- Коли, раніше?
- Не важно
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 00:16
Робив статтю на замовлення Франції. Про фолк, гумор і ненормативну лексику...
Трапилися сороміцькі коломійки.
Ішов ведмідь,
Зустрів Гапку.
Роздер пизду,
Зробив шапку...
А так вобще то ми ніколи не матюкалися... То нам принесли моголи...
В Шевченка не було хуя.
А Леся Українка ніколи не срала...
Не знала, як...
У Стуса син народився від волхвів
Матюки - це експресія, вивільнення, іронія, скидання стресу. Присутні абсолютно у всіх культурах на різних етапах еволюції.
З нашою історією, в нас взагалі мали б бути лише матюки.
Діти люблять матюкаться. Це етап росту й духовної свободи. Не «отченаш».
Інша справа, що люди не вміють матюкаться. Не доречно, недоладно.
Матюки - то доза і мистецтво. Як перець і лавровий листок. Спайсі!
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 00:17
З'їв першу клубничину сьогодні.
Бо, полуниця в нас не кажуть.
І "клубніка" - не кажуть. Кажуть: "клубнИка". Принаймні, на лівобережній Черкащині. І то не на всій...
Бо я мав необачність про це якось написати, а мені з Драбова пишуть: "У нас "клубніка", спокон віків була, є і буде! Не бреши, брудний смерде, трускавку тобі в твоє паскудне горло!"...
Тому в дискусії з неймінгу городини я стараюся не залучаться. Воно сильно опасне...
Колись написав, що баклажани - це баклажани, а не "синенькі", хоч ніхто мене й не займав.
То мене в Одесі відлучили від церкви і прокляли всіма конфесіями й синагогами. І хотіли публічно повісить на пам'ятнику герцога Рішельє, на день города. Чотири родини під цей баклажанний диспут розлучилися, зі скандалом і аліментами. А на посьолку Котовського даже когось зарізали...
Потім Олена Балаба дзвонить, каже: приїжджай, ми тебе всі тут чекаємо!
- Ага, не такий я дурний...
Гадюка...
Пантелеймон Куліш якось сказав Тарасові, що правильно буде "фасоля", а не "квасоля"... Билися на хаті тиждень, до крові і зламаних носів... Куліш даже кусався за ноги....
І то їм ще повезло, що не прийшов Стефаник з "яською"...
Леся Українка мала необачність назвати картоплю бульбою... Олена Пчілка сказала: Хуюльба, мавпа ти лісова! Йди, отам, стій мовчки, весну слухай. Будеш голодна сьогодні!
Леся була дуже худа через це...
Приїжджала до Ольги Кобилянської. Ольга питала: що ти будеш їсти?
- Я буду якусь їжу, мені всьорамно, - відповідала Леся... Навчена...
- Холодна, частково фригідна, - лаконічно записувала Ольга в щоденник увечері німецькою мовою... - Біленька.... Суха...
Передавала все це в Берлін по рації...
Потім такою мовою говоритиме Абвер!
А Леся писала довгі листи дядькові Драгоманову. Драгоманов жив у Болгарії і звідти любив вільну Україну і соціальну справедливість. А людей не любив, бо вони йому обридли. Драгоманов не відповідав нічого, а листи Лесі кидав у пропасть непрочитаними... Драгоманов був схожий на Філіпа Кіркорова...
Драгоманов формально втік від репресій царату, але насправді від втік від сестри Пчілки... Бо йшлося про інцест... Петро Косач нічого про це не знав, не відав...
У Драгоманова була одна баба болгарка, питала: хто тобі постоянно щось пише там?
- Племінниця, - смущався Драгоманов
- Ага, знаю я таких племінниць, - казала баба...
Ольга Кобилянська увлікалася Фройдом і Ніцше...
Ніцше на той час вже частково здурів, ходив без трусів і казав: покайтеся, ібівашумать. Слухав Вагнера в наушниках... У Вагнера був сіфіліс...
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 00:18
Путін пригрозив Вірменії "українським сценарієм" через її євроінтеграційні прагнення.
"Український сценарій" - єдиноможливий сценарій для всіх поневолених країн і народів. Для країн колишнього СРСР немає іншого шляху, крім українського. Інакше - погибель і зникнення навіки.
Український сценарій - тяжкий, кривавий і страшний. Але альтернатив йому немає.
Боже, як нам хотілося "аби войни не було"... Як ми трусилися від страху та повідомлень Блінкена восени і взимку 2021-го. Як же хотілося, щоб оминуло... Як ми злилися на людей, що відають ("Не каркайте!"). Яка страшна і абсолютно неможлива, неприпустима, неймовірна перша повітряна тривога! Як глухо, не мелодійно й не прийнятно гупають перші ракети...
А потім якийсь катарсис... Звільнення, прийняття, очищення... Інша нація, інша країна, інші люди. Не ті, що вчора були...
Який там в сраку екзистенціалізм, який К'єркегор?
Під Білою Церквою в лютому 2022-го ракетою знесло віковічні пласти землі. На поверхню виступили наконечники стріл, мечі, списи. Скіфія, кімерійці, козаки... Предки віддавали нам те, що в них було найдорожче - зброю!
Борітеся - поборете!
Говорив з Чорноволом, Хмарою, Левком Григоровичем. Казали: війна буде!
Старі діди, вічно мрачні, набасурманені, в суворих бровах, вічно про щось погане й лихе...
- Степане Ільковичу, що ви, як маніяк, ну яка війна? Що, Росія буде на Київ бомби кидать? На Лавру й Хрещатик?
- Буде!
- Та, перестаньте. Це смішно...
Вибачте, Степане Ільковичу! Вибачте...
Ходи, Вірменіє, українським шляхом і сценарієм! Вийдеш! І сама в себе закохаєшся! Український сценарій - найкраще, що може статися з цілим народом!
І на оновленій Землі!
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - 1000 чертей - 31-05-2026 05:15
Опять Штрауб решил подзаебать простынями
RE: Як кажуть у нас в Україні: "Ма! Вже срать пора, а ми досі не їли"... - Guest - 31-05-2026 05:41
ну надо же чемто разбавить Вениамина которого епут в жоппу и уёбищного Бегимота