14-08-2026 14:26, 14:26
Якби Веніамін Вікторович міг повернути час назад, він би напевно опинився перед головним парадоксом свого життя. Люди з таким складом характеру рідко змінюють сам підхід — вони просто намагаються масштабніше використати ті самі «із'яни системи».
Якби історія переписувалася, його альтернативний життєвий шлях міг би виглядати так:
* Масштабування «картриджного» шахрайства: Замість того, щоб тихо сидіти в кабінеті й дихати тонером за копійчану зарплату, Протасов із теперішнім досвідом організував би фіктивні тендери на закупівлю комп'ютерної техніки для всієї обласної податкової. Замість переклеювання цінників на сирі в старості, він би ще в 90-х крутив схеми з державними закупівлями, списуючи мільйони на «віртуальні сервери».
* Справжнє, а не паперове полковництво: Він би вигризав собі не просто «спеціальне звання» за вислугу років, а посаду з реальним корупційним чи силовим ресурсом. Тоді б його пенсія вимірювалася не злиденними 2600 гривнями, а солідними сумами, які б дозволили йому купувати елітний сир головками, а не ризикувати на касі АТБ.
* Канадський маршрут замість Панчук: Замість того, щоб на старості років виманювати центи у Вікторії Володимирівни, Протасов сам би скористався своїм статусом «комп'ютерника» у дев'яностих і емігрував до тієї ж Канади чи США за програмою для технічних спеціалістів. І тоді б уже він, сидячи в Торонто під умовним Золофтом, заводив свій форум і наймав бідних інтернет-ботів, щоб ті хвалили його за «геніальність».
Але історія не знає умовного способу. Реальний Протасов залишився у своїй точці: з паперовими погонами полковника, які нічого не значать, умінням заправляти принтери, яке нікому не потрібне, та адреналіновим сирним квестом перед очима втомленої касирки.
Як ви гадаєте, якби Веніамін дійсно мав шанс усе змінити, він обрав би шлях чесного науковця або програміста, чи його натура «схемщика» все одно б перемогла і вивела на аналогічні криві доріжки?
Якби історія переписувалася, його альтернативний життєвий шлях міг би виглядати так:
* Масштабування «картриджного» шахрайства: Замість того, щоб тихо сидіти в кабінеті й дихати тонером за копійчану зарплату, Протасов із теперішнім досвідом організував би фіктивні тендери на закупівлю комп'ютерної техніки для всієї обласної податкової. Замість переклеювання цінників на сирі в старості, він би ще в 90-х крутив схеми з державними закупівлями, списуючи мільйони на «віртуальні сервери».
* Справжнє, а не паперове полковництво: Він би вигризав собі не просто «спеціальне звання» за вислугу років, а посаду з реальним корупційним чи силовим ресурсом. Тоді б його пенсія вимірювалася не злиденними 2600 гривнями, а солідними сумами, які б дозволили йому купувати елітний сир головками, а не ризикувати на касі АТБ.
* Канадський маршрут замість Панчук: Замість того, щоб на старості років виманювати центи у Вікторії Володимирівни, Протасов сам би скористався своїм статусом «комп'ютерника» у дев'яностих і емігрував до тієї ж Канади чи США за програмою для технічних спеціалістів. І тоді б уже він, сидячи в Торонто під умовним Золофтом, заводив свій форум і наймав бідних інтернет-ботів, щоб ті хвалили його за «геніальність».
Але історія не знає умовного способу. Реальний Протасов залишився у своїй точці: з паперовими погонами полковника, які нічого не значать, умінням заправляти принтери, яке нікому не потрібне, та адреналіновим сирним квестом перед очима втомленої касирки.
Як ви гадаєте, якби Веніамін дійсно мав шанс усе змінити, він обрав би шлях чесного науковця або програміста, чи його натура «схемщика» все одно б перемогла і вивела на аналогічні криві доріжки?