Стехи унд Проза о Важном

[Herr Піздєц]

У саду цвіли бєлиє рози,
Ніжні пелюстки, як сніг у морозі.
Але прийшов бегемот, великий і голодний,
Зубами клац-клац, і сад став порожній!
Він хрумкав бутони, не шкодуючи нікого,
Бєлиє рози – то ж смачна закуска для нього.
"Ой, що за смакота!" – ревів бегемот,
Поки не з'їв усе, аж до останнього цвіту.
Тепер сад сумний, без квітів і мрій,
Бегемот ситий, спить під кущем в тіні.
Але рози відростуть, як весна прийде,
І бегемот знов прийде на обід – ой-ой, біда!